Віват, Король! Олегу Блохіну — 70!

Навесні 1981 року 23-річний Андрій Баль разом з Олегом Блохіном проходив плановий медогляд у лікаря київського Динамо. Після його завершення між футболістами відбувся такий діалог:

— Скажи, будь ласка, Олег, як тобі за одинадцять років у київському Динамо вдалося настільки добре зберегтися.

Блохін знизав плечима.

— Не знаю. Я ніколи над цим не задумувався.

Тут лікар прийшов на допомогу Олегові.

— Це все гени.

— Так, мабуть ви праві, – погодився Баль. – Я в Києві лише півроку граю, і то вже серце нагадує про себе.

Олег народився в унікальній сім’ї, в якій йому батьки ніколи не говорили: «не бігай, не стрибай, сиди тихо», а, навпаки, заохочували сина до активного способу життя, а він радий був старатися. З наймолодшого віку його кредо стало: «Сила в русі». Олег хотів піти по стопах батьків, які обожнювали спорт. Батько, Володимир Іванович, був прекрасним легкоатлетом та захоплювався футболом. Мати – Катерина Адаменко, багаторазова чемпіонка УРСР зі спринту, 68 разів била рекорди України, а згодом працювала тренером-викладачем на кафедрі фізкультури Київського інженерно-будівельного інституту.

Блохін з’явився на світ неподалік від головного місця своєї майбутньої слави – Республіканського стадіону ім. М. Хрущова. Він облазив найкрутіші схили місцевих гірок та вивчив напам’ять усі сади та чагарі, котрі оточували головну арену столиці УРСР. Взимку Олег запрягав вівчарку Джека та мчав по сніговій ковдрі, яка вкривала Київ. Хлопчина виділявся своєю безстрашністю, він був одним з небагатьох відчайдухів, які наважувалися на лижах спускатися з найкрутіших вершин.

Батьки інших дітей часто зі здивуванням дивилися на маму Олега, оскільки вона спокійно спостерігала за тим, як Блохін кидав виклик черговій висоті. Мати ж і записала сина на