Злочини Росії проти мирних жителів Маріуполя. Задокументовані свідчення. Частина 11

Букви продовжують цикл матеріалів про вбивства мирних жителів Маріуполя.Коваленко Євген Мартинович (25.01.1942 — 15.05.2022). Помер у лікарні Донецька за невідомими причинами.Джерело: “Загиблі. Памʼять.

Маріуполь” / TelegramОксана — донька загиблого Євгена, яка теж переживала війну у блокадному місті, розповіла нам про події у Маріуполі та деталі втрати батька.Євген Мартинович — корінний маріупольчанин, працював на “Азовсталі” у конверторному цеху. Разом з дружиною все життя прожив на Лівому березі міста. Саме цей район зазнав найсильніших обстрілів на початку повномасштабної війни.“Я подзвонила батькам 24 лютого, щоб сповістити про початок війни.

Вони цю новину серйозно не сприйняли, сподівались, мабуть, що буде схоже на події 2015 року. (від. ред.

— 24 січня 2015 року мікрорайон Східний зазнав масованого удару “Градами”. Внаслідок чого серед мирних було близько тридцяти загиблих та більше сотні поранених). Думали, що постріляють й припиняться.

А потім у місті зник звʼязок, бігти до них на Лівий берег було страшно — обстріли не припинялись. Нарешті я змогла їм додзвонитися — пропонувала зібрати речі, документи й виїхати до нас у центр міста. Мій свекор поїхав за батьками, тато зібрався й навіть вдягся, а в останній момент сказав, що залишатиметься вдома.”Оксана разом зі своєю родиною та мамою ховались у родичів біля Азовсталі, весь цей час з батьком зв’язку не було.

17 березня з російського літака був скинутий снаряд у двір, де ховалась родина. Горіли машини, Оксану відкинуло вибуховою хвилею, а свекор жінки загинув на місці.“Мене у момент контузило, я лежала без свідомості. Свекор не встиг добігти за мною у сховище, загинув від осколкового поранення.