Війна за виживання: коли любителів легких «спецоперацій» очікує поразка

В історії людства було приблизно 14500 воєн. За 5 тисяч років істориками й теоретиками їх причини й наслідки, стратегія і тактика були тисячі разів проаналізовані, а самі вони розкладені по поличках, кожна на свою. Це, зрештою, й дало підстави Клаузевіцу (прусському генералу і військовому теоретику) досить цинічно задекларувати, що війна - то всього лиш продовження політики іншими засобами.  Але є війни, де ця формула абсолютно не діє.

Війни, де ані політика, ані економіка, ані ідеї, ані жага наживи не грають жодної ролі. Це - війни за виживання. Їх, принаймні, у чистому вигляді, писав ізраїльсько-нідерландський аналітик і історик війни Мартін ван Кревельд, було не так уже й багато.

Але кожна з них залишила драматичний слід в пам’яті людства. Однією з таких є і наша війна - з путінською Росією. КОЛИ ВІЙНА НЕ Є ПРОДОВЖЕННЯМ ПОЛІТИКИ Що таке війна за виживання? Це, коли на кону стоять не інтереси правлячої верхівки, не інтереси окремої верстви суспільства і навіть народу в цілому, коли взагалі не йдеться про інтереси. А питання ставиться руба: чи є у даної людської спільноти майбутнє, чи ні? Звичайно, ці війни ніколи не є війнами на виживання із самого початку.

Тими, хто їх починає, рухає холодний і цинічний розрахунок, меркантильні, але завуальовані ідеологією інтереси. Переслідуючи корисливі цілі, агресор в усі часи вважав, що в країні, яка є його потенційною жертвою, інтереси еліти й народу розбігаються. Таким був і розрахунок кремлівських стратегів: українська еліта, мовляв, воюватиме за збереження свого політичного впливу в Україні.