Они платят — мы воюем

Иван Компан Преподаватель Эдинбургской бизнес-школы Наше географическое положение и дикость соседей создали нам возможность стать форпостом цивилизации для сдерживания орды. Почему бы на этом не построить будущее Украины, если другие варианты не видны? Останнім часом всі пишуть про те, як відновити країну після перемоги. Прогнозів та рецептів безліч: практичних і не дуже, оптимістичних і повних скептицизму, розумних і відверто дурних.

Соціальні мережі дають можливість висловитися кому завгодно. В цілому, вся дискусія нагадує діалог головних героїв знаменитої «Фієсти» Хемінґуея, яким ніколи не судилося бути разом: «О, Джейку, ми могли б так добре жити разом!» «Так, Брет, хіба не прекрасно про це мріяти?». Хіба не прекрасно мріяти про те, як закінчиться війна, а наступного дня ми прокинемося в процвітаючій країні?Цікаво, що більшість дописів на тему повоєнної України ґрунтується на одній аксіомі, що за визначенням є самоочевидним твердженням, яке вважається правильним без доведення і яке слугує точкою початку роздумів і аргументів.

Так побудована математична наука: в основі аксіома, а вже потім твердження, правильність яких необхідно доводити, їх називають теоремами. Аксіома, що лежить в основі переважної більшості роздумів про майбутнє української економіки, звучить приблизно так: «Всі інвестори тільки й мріють, як вкласти гроші в Україну, а все, що їм заважає - це війна та корупція!». І саме на цьому фундаменті автори будують різноманітні теорії, суть яких зводиться до наступного: «Якщо корупцію буде подолано, то після перемоги в Україну ринуть шалені потоки грошей».