Не рано ли праздновать?

Иван Компан Преподаватель Эдинбургской бизнес-школы Лучше покажите, что какие-либо изменения возможны не на словах. И быстро, потому что драгоценное время истекает Весь останній тиждень ми святкували — гучно, завзято, на широку ногу — це ми добре вміємо, як ніхто.

І привід чудовий — кандидатство на членство у ЄС — точно не пересічна подія. Велика подія! Історичний шанс, що вкотре отримала Україна за часів незалежності.

Але чи є привід святкувати, так начебто ми нарешті досягнули вершини?Чужий квиток на ґелікоптер. Талановиті автори президентських промов застосували чудову метафору — ми нарешті досягли штурмового табору на Евересті, звідки до вершини лишилося декілька кроків.

Але чи бачили ви коли-небудь відео, чи чули бодай хоч одну розповідь про те, як альпіністи святкують підкорення штурмового табору? Ніколи не підкорював восьмитисячники, але впевнений, що на такій висоті, коли попереду останній вирішальний штурм, що вимагатиме надлюдських зусиль, завзяття та підготовки та може коштувати життя, скоріше за все, не до святкувань. Чому ж ми вже тиждень ніяк не вийдемо зі стану ейфорії?Тим більше, враховуючи, як ми в цей штурмовий табір попали — не завдяки фундаментальній підготовці, не крок за кроком долаючи крутий підйом, не в жорсткій конкуренції, завойовуючи собі місце на вузькій стежці, а в силу трагічних обставин, отримавши квиток на ґелікоптер, що був оплачений тисячами життів та скалічених людських доль.