Криївка, що отримала друге життя. Історія із села Рунґури

«С находившимися в бункере бандитами были завязаны переговоры с целью склонения их сдаться живыми, но бандиты оказали вооруженное сопротивление. Поскольку ружейно-пулеметным огнем и гранатами служебного наряда находившихся в бункере бандитов ликвидировать не представлялось возможным, поэтому указанный бункер в 19-00 был подорван толом» ...

Напочатку січня 2018 року міністр закордонних справ України Павло Клімкін з робочим візитом відвідав Прикарпаття. У рамках цього візиту відбулася поїздка до першої зареєстрованої в Україні об’єднаної територіальної громади — Печеніжинської. У Печеніжині пана міністра зустріли колядою і «Книгою добра», а також провели екскурсію в сусіднє село Рунґури до реконструйованої криївки.

Під враженнями побаченого Павло Клімкін написав для "Історичної Правди" колонку. В ній коротко описано історію падіння цієї криївки і наведено фото меморіальної таблички на хресті неподалік неї з переліком відомих імен загиблих (фактично там були два пристанища підпільників – А.М.). Ми ж розповімо детальніше про відновлений меморіал і героїв, які полягли тут у лютому 1951 року.

Звернемося до архівних джерел і спогадів жителів Рунґур та Печеніжина для більш детальної розповіді про цю спарену криївку та її героїв.

Після розформування останніх сотень восени 1949 р. і трансформації їх у Збройне підпілля ОУН(р), на терені колишнього 21 Тактичного відтинку Воєнної округи «Говерля» в Печеніжинському районі (тепер входить до Коломийського – А.М.) діяло декілька груп повстанців.

Найвідоміша з них боївка надрайонного референта СБ Степана Козьмина — «Марка» («Левка»), а також боївки «Орла», «Кугута», «Каменя» та інших підпільників, котрі час від часу об’єднувалися для спільних акцій і діяли в тісному зв’язку з подібними групами сусідніх районів.

Більшість повстанців з Рунґур, які раніше були у сотні Михайла Москалюка — «Спартана», після її розформування оперували під керівництвом хорунжого Федора Кузенка — «Каменя».

В околиці Рунґур для їхнього переховування було споруджено декілька криївок, включно з господарчими магазинами біля хребта Варатик. 9 квітня 1950 року, на Великдень, Федір Кузенко — «Камінь» був смертельно поранений і наступного дня помер. З ним загинув його односельчанин — кулеметник Василь Григорів — «Вільха».

Після загибелі «Каменя» рунґурські підпільники підпорядковувалися побратимові «Каменя» Михайлу Стефаку — «Підкові» та найстаршому рунґурському повстанцю і станичному цього села Михайло...