Что стоит за предложением «территории в обмен на членство в НАТО»

Мария Золкина Глава направления «Региональная безопасность и исследование конфликтов», Фонд «Демократические инициативы имени Илька Кучерива»Предложения по территориям в обмен на членство в НАТО очень даже обсуждаются уже более полугода Вступати в НАТО «частинами» чи території в обмін на членство в НАТО — це не велика новина: такі пропозиції вже близько півроку лунають на різних майданчиках. Просто найбільш відверто це пропонувалося за зачиненими дверима і, звісно, «з найкращих міркувань і турботи про Україну і її людей».Тому новини тут немає.

Як мінімум для тих, хто в темі. Новина в тому, що тепер двері привідкрили і закинули першу пробу у вже цілком публічний простір.

Але скажу так: після наполегливої неготовності, точніше спротиву, американської сторони надати Україні більш чітке запрошення до членства в НАТО у Вільнюсі, було вже ясно: є дуже високий ризик, що членство України в НАТО буде/може розцінюватися як переговорний елемент в перемовинах з Росією. Можливо, не завтра, але такий ризик є.

І він — високий.Насправді, «території в обмін на НАТО» — це своєрідна реінкарнація корейського сценарію заморозки лінії розмежування, оскільки у класичному вигляді такі пропозиції ще минулої осені не злетіли і отримали масовану критику.Серед наших партнерів є ті, для кого тривала окупація українських територій — майже так само неприйнятна, як і для України. Але є ті (і вони впливові), які вважають, що це може бути раціональним виходом, якщо на полі бою буде повний глухий кут, мобілізаційний ресурс України буде вичерпано, а нищівних для Росії поразок на фронті так і не відбудеться.Тому не треба слухати «виправдовувань» за начебто неправильно сформульовані сценарії: території в обмін на членство в НАТО — дуже навіть