Якою має бути остання зброя перемоги

Цілком очевидно, що новітня зброя, яка передається західними країнами Україні, зможе зупинити наступ російської армії та розвернути її назад. Це буде важка і кровопролитна війна, але в тому, яким саме буде фінал, немає сумніву, як після відбиття першого наступу Вермахту в Росії і вступу у війну США у грудні 1941-го не було сумнівів, що військова машина країн Осі приречена на поразку. Перелом у війні настав у другій половині 1942-го, а все наступне стало кінцем гітлерівської коаліції.

Однак у Путіна зараз, як і у Гітлера в 1942 році, залишається надія на благополучний, нехай і не переможний результат війни. Ця надія – дипломатична. Німеччина проводила постійні дипломатичні зондажі, сподіваючись розколоти антигітлерівську коаліцію, умовити англо-саксонські демократії вийти з війни, обіцяючи в якості плати чималі поступки. Як відомо, антигітлерівська коаліція залишилася непорушною, і це привело світ до перемоги над тоталітаризмом і мілітаризмом Німеччини-Австрії, Італії, Японії, Угорщини.

Cтрах «принизити» росію: як італійський ведучий застряг у голові Путіна

А ось у 1938 – на початку 1939-го було інакше. Демократичний світ пішов на змову з агресором. Погодився на аншлюс Австрії, на розділ Чехословаччини, на окупацію Італією Албанії, готовий був залишити китайську армію Чан Кайші, що билася з японцями, наодинці — і в результаті та сама війна. Головні бенефіціари 1938-39 років — Німеччина-Австрія, Угорщина, Італія, Японія виявилися зрештою головними жертвами своїх агресивних режимів, підтримуваних народами цих країн. Але між цим «кінцевим рахунком» і солодкими успіхами перемог, безкровних або легких, пролягли шість років страшної війни, що забрала життя 80 мільйонів людей і позбавила фізичної та розумової повноцінності ще