Велике військове будівництво

  Пропоную розібрати промову президента з точки зору наших сьогоденних армійських реалій й частково здорового глузду. Спробуємо.Перше, що найбільше впало в очі, це заява щодо збільшення кількості військових частин в структурі Збройних сил України: “Крім того, йдеться про створення додаткових 20 бригад ЗСУ“. Вже на цьому моменті рука тягнеться до цигарки й чогось заспокійливого.

Адже створення нової бригади (…і тут не важливо навіть чи механізована вона, чи десантно-штурмова, чи мотопіхотна!) означає розбудову з нуля великого управлінського організму: управління та штаб бригади, штаби батальйонів та окремих рот. Це десятки та сотні вакантних офіцерських посад, які потребуватимуть людей. Людей з досвідом та освітою.

На ці посади неможливо поставити вчорашніх випускників ВВНЗ, там будуть потрібні виключно досвідчені організатори та адміністратори, яких примусово-добровільно переводитимуть з уже існуючих військових організмів. А це боляче як для самих офіцерів, так і для бойових та злагоджених підрозділів ЗСУ.Іншим приводом, для викурювання вже другої цигарки, є питання розміщення цих “20 бригад ЗСУ”. На сьогодні далеко не кожна бригада Збройних сил України забезпечена власним пунктом постійної дислокації.

Такі військові організми змушені “таборувати” в полях та на полігонах між ротаціями в зону ООС. Також визнаймо, що далеко не кожен з пунктів постійної дислокації придатний для адекватного проживання там військовослужбовців. Перебої з електропостачанням та відсутність гарячої води, віддаленість від населених пунктів, гуртожитки з фактично “спартанськими” умовами для життя.