Совладелец Monobank Гороховский: Когда в начале полномасштабного вторжения Зеленский объявил, что все вклады во всех банках гарантированы на 100%, это спасло финансовую систему Украины

– Пане Олеже, доброго вечора.

– Вітаю, Дмитре.

– Я радий сьогодні бути у вас у гостях. Мені дуже імпонує те, що ви, людина абсолютно російськомовна, яка народилася в російськомовному, на той час радянському, Дніпропетровську, вирішили з початку війни вивчити українську мову і спілкуватися українською.

– Так, я три рази на тиждень займаюся українською. Мені ще іноді важко добирати багато синонімів, але для мене це важлива річ.

– Це принципове рішення було?

– Я завжди вважав, особливо до 2014 року, що питання мови – це питання формальне. Тобто набагато важливіша суть. А остаточний перелом стався, коли Маріуполь рашка захопила, і перше, що вони зробили, – змінили літеру в назві, нашу "і" на "и". І я зрозумів, що це суттєве питання. Вони асоціюють свою мову з тим, що вони тут роблять. Не кожен, хто розмовляє російською, – вбивця, насильник та мародер, але кожен грабіжник, насильник, мародер і вбивця говорить російською. І тому для мене це принципове питання. На жаль, я ще в голові переводжу, але це важливо для мене.

– Я вам вдячний за це рішення. Для банкіра, для людини, яка себе вже зробила і в якої стільки років позаду, це дуже принципове і важливе рішення. Втім, оскільки нас дивляться у різних країнах, від Німеччини до Сполучених Штатів Америки, де не розуміють ще поки, на жаль, українську мову, я хотів би попросити вас, щоб ми спілкувалися російською.

– Ну...

– Спробуємо?

– Спробуємо. Хоча я потроху починаю забувати вже російську...

– Банкиры – это особые люди. Банкирами рождаются или становятся?

– Нет, я думаю, что никто банкирами не рождается. Во всяком случае в наших широтах, где долгое время банкиров не было, только колхозы и соцсоревнования. Поэтому потомственных банкиров тут нет, и у нас точно банкирами