Самое главное уже произошло. Что изменилось на Западе

Петр Олещук Политолог, преподаватель КНУ имени Тараса ШевченкоНе надо ждать от самих Рамштайнов чего-нибудь необычного. Там вопросы обсуждаются, а решения могут оглашаться позже Питання постачання танків західного виробництва вирішилося протягом тижня після Рамштайну, коли союзники нарешті узгодили політичну формулу організації цього процесу.США виразно прагнули перекласти «танкове» питання на європейських союзників, а останні, в особі Олафа Шольца, навпаки хотіли розділити відповідні ризики між собою та заокеанськими партнерами.

Які ризики? Очевидно, у світі німецької політики досі залишається ризик ядерної ескалації з Росією, і у момент такої ескалації Німеччина прагне ділити ризики порівну з усіма своїми північноатлантичними союзниками. Це і породило суто політичне рішення: не Leopard замість Abrams, а і Leopard, і Abrams, але останні — пізніше.Захід долає все нові і ментальні перешкоди, вибудувані десятиліттями відносин з Росією, коли остання вважалася потужною (хоча б у військовому плані) державою.Відповідно, усе, що їх турбувало першопочатково — загроза ескалації.

Звісно, ескалації для себе, бо Україна відчула на собі з перших днів усю силу «братерської любові» від диких східних сусідів.Ну і залишалися якісь варіанти для врегулювання, про які спершу говорили голосно, потім — тихіше. Один з останніх проявів усього — це звернення Вікторії Нуланд про готовність США до переговорів щодо зняття санкцій в обмін на виведення російських військ з України.

У нас з цього зробили страшну «зраду», але звернення цілком адекватне, і спрямоване, очевидно, не до військових злочинців з Кремля, а до «еліти». Смисл його простий: «Може, досить?».