Пушкін був ретроградом

Європеєць Чарльз Колвілл Френкленд полюбляв їздити в своєрідні «екстрім-тури» в першій половині 19 століття. 1831 року він відвідав Москву, де тричі зустрічався з Алєксандром Пушкіним. «Російський Байрон», а точніше його бліда тінь, розповів Френклендові про соціальний устрій Російської імперії. Чарльз уважно слухав і занотовував. Найдивніше, що свої щоденникові записи він залишив у бібліотеці Пушкіна!

Згодом допитливі пушкіністи розкопали той «безцінний документ епохи» й навіть його оприлюднили. Як наслідок, ми маємо в переказі Френкленда всі ті уявлення про Росію (Московщину), що були сформовані в Чарльза через спілкування з Алєксандром Сєрґєєвічем.

Отже, Френкленд, по-перше, пише, що кріпак не бажає звільнення від ярма, захист господаря він сприймає як материнське крило й не може захистити сам свою свободу. По-друге, кріпак не сумує, бо він цілковито задоволений своєю долею. По-третє, багато кріпаків є надзвичайно заможними, деякі – мільйонери, але вони провадять торгівлю й живуть у великих містах. По-четверте, основний тягар податків лягає не на кріпака, а на його господаря. Численні свята й вихідні дають селянинові чимало часу для неробства. По-п’яте, турист відверто пише, що не вірить в утиски й жорстокість поміщиків стосовно селян, бо вони нібито завжди можуть звернутися зі скаргою до начальника поліції, а той обов’язково передасть її царю (!). Зловживають владою, до того ж, не пани, а старости. По-шосте, Френкленд всерйоз уважає, що через війни монарх не має часу, щоб звернути увагу винятково на внутрішні життєві потреби своєї країни.

Ну й по-сьоме, Френкленд стверджує, що в армії селянин швидко звикає до армійського життя й уже за пів року стає зразковим солдатом.

Зрозуміло, що все написане європейцем стосовно