Почему важна деколонизация Украины и о чем закон

Владимир Вятрович Историк, народный депутатВерховная Рада 21 марта приняла закон, который предоставляет процессам деколонизации, которые продолжаются в Украине, легитимную рамку и определяет действенные механизмы Після підписання президентом це буде вже не лише сукупність громадських ініціатив (їхня актуальність не зменшується!), а цілеспрямована державна політика.Тобто, маємо ситуацію, аналогічну із декомунізацією: старт стихійного ленінопаду, ухвалення пакету законів, реалізація їх за участі органів влади та громадськості. Та це й не дивно, адже деколонізація є логічним продовженням декомунізації, я завжди казав, що вона має стати наступним етапом після позбавлення від комуністичної спадщини.

Тому й механізми нового закону запозичені від тих, що були ухвалені у 2015 і забезпечили очищення України від символіки СРСР.Потреба такої політики обумовлюється не лише прагненням відновити історичну справедливість, коли ми позбуваємося насадженого нашій країні ззовні окупантами, того, що витісняло пам’ять про українське минуле та традиції. Головний мотив нині — безпека.

Росія використовує власну імперську спадщину для збереження, відновлення та посилення імперського впливу на нашу державу. Спільні назви вулиць та населених пунктів, пам’ятники, однакові традиції для неї аргумент на користь тези, яка лежить в основі нинішньої агресії: «українці — один народ із росіянами».

Якщо один народ, значить, Українська держава — помилка, або непотрібна і шкідлива вигадка чи то австрійського генштабу, чи Леніна чи НАТО. Тому деколонізація в Україні нині — це позбавлення від імперської спадщини, яка використовується для відновлення імперського впливу.Саме на це спрямований ухвалений 21 березня парламентом законопроєкт 7253 «Про засудження