Почему Украине нужно чрезвычайное экономическое состояние

14 лютого на погоджувальній нараді Верховної Ради України я запропонував розглянути можливість введення надзвичайного стану в економіці.

Ідея викликала доволі жвавий інтерес, я провів не одну годину дискусій як з її палкими критиками, так і з тими, хто її підтримав. 

Та за ці 9 днів, що минули, ситуація змінилась настільки драматично, що я вважаю у нас більше не лишилося часу "розглядати можливість введення". Нам потрібно вдягти економіку у броню і видати їй зброю і набої.

Від учора Україні справді потрібен економічний патріотизм (і я з нетерпінням чекаю наказу президента, який міститиме більшість ідей, які ми просуваємо з 2019 року). 

Та я пішов би ще далі і сказав би, що Україні потрібен економічний націоналізм. Будь-яке управлінське рішення і будь-яка державна політика в економіці мають підкорюватись єдиній меті – українському інтересу.

І для того, щоб реалізувати цю задачу, потрібно ввести нову категорію у законодавство і створити новий інструмент, яким і має стати "надзвичайний економічний стан".

Ми можемо дебатувати щодо назви, так званого вордінгу, щоб не давати недобросовісним особам підстав для зловживання із форс-мажором, охрестити його "періодом особливих заходів в економіці" або якось інакше, тут погоджусь. 

Але дебати щодо доцільності його введення мали би розпочатися ще у 2014 році, та на жаль тільки зараз у нас з’явився шанс все надолужити.

Я вважаю, що умови, у яких Україна знаходилась до 2014 року і у яких вона знаходилась надалі, в тому числі – і сьогодні, неспівставні для того, щоб заперечувати нам як державі їх зміну, або щонайменше – піддавання сумніву.

Головних фундаментальних причин стверджувати це, як на мене, кілька.

Будапештський меморандум – основоположне і чи не єдине активне зобов’язання, яке