Почему санкции – это не игра в короткую

Рішучий порив українських дипломатів, політиків та інтернет-активних громадян дав результат. Масштабні санкції проти "оркостану" запроваджені. 

Але чому нам все-таки видається, що вони такі запізнілі і не достатньо дієві?

Можливо, справа в тому, що ми дивимося на світову політику, демократичні процедури та російську економіку крізь призму власних стереотипів і очікувань, що ось вже завтра з’являться ознаки зруйнованого тилу окупантів і перемога над ним буде швидкою.

Нам би всім щиро хотілося побачити, як попіл від економічної системи Московії розноситься неквапливим весняним вітром по осиротілій Красній площі. Втім, наша перемога продовжує залишатись похідною нашої мужності, згуртованості і незламності. 

Чому нам видається, що санкції запізнились? Ми прагнемо побудувати справжню демократичну країну з верховенством права. А це означає, що політики, ухвалюючи рішення, дотримуються процедур і враховують думку електорату. 

А тепер давайте поміркуємо. Якщо політики в провідних країнах знають, що, в разі масштабної війни з РФ, Україна може швидко зазнати поразки, чи готові вони будуть одразу наражати себе на ризик електоральних втрат, запроваджуючи санкції, які вдарятимуть по добробуту власних виборців? 

А виборець, з якими би цивілізованими країнами себе не асоціював, робить вибір між добробутом і цінностями. Звичайно, саме ступенем цивілізованості і визначатиметься цей баланс між добробутом і цінностями. 

Втім, цінності "включаються" тоді, коли з’являється картинка, яка виводить пересічного мешканця держави добробуту зі стану рівноваги. Сам факт того, що вони таки "включаються" і західні суспільства демонструють солідарність і готовність до економічних і політичних дій вже говорить про те, що вільний світ не живе виключно