Північ Житомирщини через вісім місяців після деокупації

Жителі звільнених сіл, які потерпали від обстрілів, бачили російську техніку і озброєних солдатів, розповідають про пережите У населених пунктах Народицької громади, які на початку повномасштабної війни захопила російська армія, нині відновлено близько 60% пошкоджених будинків. У села повернулися майже всі жителі, яким довелося виїхати, але люди живуть у постійній напрузі, адже поруч проходить українсько-білоруський кордон. Про те, як пережили окупацію жителі Народицької громади і яка нині ситуація у звільнених селах, читайте на Укрінформі.

ОБСТРІЛИ З «ГРАДІВ»: “ВСЕ БУЛО ЧЕРВОНИМ ВІД ВОГНЮ” Народицька територіальна громада (колишній Народицький район. – ред.) найбільше на Житомирщині постраждала від наслідків Чорнобильської катастрофи. Багато людей тоді вимушено залишили свої домівки, і нині в громаді є покинуті села, де ніхто не проживає.

Здавалося б, що може бути гіршим, та через 36 років на ці землі з боку білорусі прийшла війна. Поліські ліси, в яких люди збирають гриби і ягоди, під час війни стали прихистком. Селяни ховалися там, коли бачили російські танки, і втікали знайомими стежками з окупації.

Після звільнення ходити до лісів – зась, адже ворожа армія, відходячи, замінувала їх. Вранці 24 лютого росіяни почали обстрілювати прилеглі до українсько-білоруського кордону села Народиччини так, що довкола все палало, а нажахані люди не могли зрозуміти, що відбувається. «Це був один із найстрашніших днів у житті.

24 лютого о 4.20 ранку почалися обстріли «Градами» нашого села Радча. Було дуже страшно. Ми прокинулися від жахливих обстрілів, все довкола було червоним від вогню.