Нещадний до ворогів «рейху»: хто такий генерал Суровікін, який очолив окупаційні війська в Україні

У суботу, 8 жовтня, міністерство оборони росії оголосило про те, що. Це рішення викликало бурхливу радість у головних радикалів у Росії Рамзана Кадирова та Євгена Пригожина. Глава Чечні назвав Суровікіна «справжнім воїном», а «кухар путіна» оголосив генерала «легендарною особистістю».

У певному сенсі пан Пригожин має рацію. Навряд чи в російській армії можна знайти іншого офіцера, чия кар'єра була б суцільною низкою злочинів. І що вище ставав посаду Суровікіна, то страшнішими були ці злочини. Головна характеристика російського генерала — повна відсутність поваги до життя інших людей.

Ім'я Сергія Суровікіна вперше голосно прозвучало у серпні 1991 року, коли прихильники демократії у Москві пішли на відкриті зіткнення з військовими, які підтримали ГКЧП. Капітан Суровікін служив тоді у Таманській дивізії. Саме він командував колоною БМП, яка проривалася до Білого дому по Садовому кільцю. Дорогу бронетехніці перегородили прихильники Бориса Єльцина.

Суровікін наказав зробити попереджувальні постріли, але у військових почали кидати каміння та пляшки. Тоді капітан наказав іти на прорив. Декільком БМП вдалося прорвати барикади та заїхати в тунель. Захисники Білого дому не здавалися. БМП на смерть задавили трьох москвичів. Їхні імена пам'ятають усі ліберали та демократи у Росії — загинули Дмитро Комар, Ілля Кричевський та Володимир Усов.

Після поразки путчистів капітан Суровікін сім місяців просидів у «Матроській тиші», чекаючи на суд. Але процес так і не відбувся — з нього зняли всі звинувачення через те, що капітан «виконував наказ».

Суровікін продовжив кар'єру. Він став слухачем Військової академії імені Фрунзе. 1995 року знову потрапив під суд. Його звинуватили у продажу пістолета. Суровікін стверджував, що його підставили.