Леґіон УСС – армія легендарних

Уже від початку Першої світової війни російський уряд не приховував свого наміру окупувати Галичину, яка входила тоді до складу Австро-Угорщини, та приєднати її до своєї імперії, завершивши в такий спосіб справу «збирання Руських земель», яку розпочав ще в XIV ст. московський князь Іван Калита. Росії йшлося також про придушення гнізда галицького «мазепинства», що поширювало свої впливи на Наддніпрянську Україну.

Стурбовані таким розвитком подій, представники чільних українських галицьких партій (національно-демократична, соціал-демократична, радикальна та Координаційний центр захисту інтересів українців Австро-Угорщини) зібрались у Львові, де 1 серпня 1914 року створили спільний політичний орган – Головну Українську Раду (ГУР), яку очолив д-р Кость Левицький. Галичани добре усвідомлювали, що, захопивши західноукраїнські землі, Росія почне нищити тут усе українське, як це відбувалося раніше на підвладній Москві території Наддніпрянської України.

Для збройного захисту українства галицькі політики вирішили створити національний військовий Леґіон Українських січових стрільців (УСС), що в майбутньому мав стати осердям української національної армії. Для реалізації цього задуму 4 серпня 1914 року у Львові було створено Українську Бойову Управу (УБУ), яка почала працювати над створенням Леґіону УСС. Бійців цього підрозділу згодом почали називати «усусами».

Українська Бойова Управа діяла за погодженням з австрійською владою, яка мала власний інтерес у тому, щоби мобілізувати українське населення Галичини до боротьби проти загрози з боку Росії. Щоправда, щоби не перешкоджати проведенню урядової мобілізації, до Леґіону УСС могли набирати тільки тих добровольців, кому ще не виповнилося 18 років, або тих, кому вже минуло 40 років, чи інших, на яких також не поширювалася мобілізація до австрійського війська.

На початку серпня 1914 року Головна Українська Рада (ГУР) оприлюднила Маніфест, яким закликала українців підтримати у Першій світовій війні Австро-Угорщину, справедливо вважаючи Російську імперію головною загрозою українському національному рухові.

«Війни хоче цар російський, самодержавний володар імперії, яка є історичним ворогом України. Царі російські зломили Переяславський договір, яким вони обов’язалися шанувати самостійність України, – і поневолили вільну Україну. Царська імперія протягом трьох століть веде політику, яка має за ціль відобрати в поневоленій Україні національну душу і зробити український нарід частиною російс...