Квазірелігійна солідарність

Парадоксально, але іноді, щоб «побачити», замало просто «дивитись». Потрібно ще «почути», а бажано й «повірити». Тоді заклики в стилі «хіба ж ви не розумієте, що діється» набувають нового сенсу.

Бо важливою є емоція того, хто їх промовляє. Багато залежить від того, якою «мовою» люди спілкуються і думають. Недаремно міфи і легенди пишуть високим, «поетично-молитовним» стилем.

Так, читаючи «Іліаду», ми бачимо богів, героїв, подвиги, пристрасті і подібні «високі речі», написані «високим стилем». Хоча, якщо оцінити ситуацію на тверезу голову, то йдеться про обмежений військовий контингент, який під приводом помсти за сімейну ганьбу здійснив вторгнення на суверенну територію, знищивши місто. От і вся історія, а це не годиться для героїчного епосу.

І справа тут не лише у знаній багатьом «точці сидіння, яка визначає точку зору». Так і в прильоті Петра Порошенка до України після місяця відсутності кожен міг побачити щось своє. Хтось побачив впливового політика-мільярдера, який повертається в супроводі почту і дружини після місячного перебування там, де не так холодно і противно, як вдома у цей час року.

Інші – повернення Месії, якому загрожує небезпека, а отже небезпека загрожує і всьому нашому соціуму. Треті – черговий етап боротьби між різними групами впливу за владу в країні, яка невідомо чи протриває в наявних кордонах до наступного року. Після теплої зустрічі прихильників і нелогічних маневрів гвардійців біля приміщення суду (ніби комусь заплатили за сприяння, щоб картинка ще більше нагадувала Майдан) було заявлено про «консолідацію всіх опозиційних демократичних сил».