История «великой победы России» завершена

Петр Олещук Политолог, преподаватель КНУ имени Тараса ШевченкоУкраина снова вынуждена платить сверхвысокую цену за победу над нацизмом Свого часу світ дозволив присвоїти собі перемогу над нацизмом одному тоталітарному режиму однієї агресивної та надзвичайно відсталої держави. Хоча перемога над нацизмом була колективним результатом зусиль багатьох країн та багатьох людей.

А ця агресивна тоталітарна держава сама була союзником нацизму у 1939−1941 роках.На це пішли через колосальні жертви, які понесли народи цієї держави у результаті війни. І найбільше — саме український народ.

Саме ці жертви дозволили тоталітарному режиму присвоїти собі звання «переможця нацизму», і потім експлуатувати цей статус десятиліттями.Хоча уже тоді було зрозуміло: Московщина, що на певному етапі свого розвитку трансформувалася у СРСР, була зразком історичної помилки, помилкового напрямку розвитку, а якщо точніше — історичного глухого кута.Деструктивне суспільство, засноване на примусі, на придушенні особистості, на постійних репресіях та екстенсивному розвитку — це просто історична помилка. Але міф про «велику перемогу» дозволив цій історичній помилці повірити, що насправді — вона норма.

На цьому і тримається нинішнє видання імперської ідеології рашизму у своїх найодіозніших формах — «побєдобєсії».Десятиліттями вони грали у рольову гру «народ-переможець», претендуючи на монопольне право перемоги над нацизмом, ігноруючи як внесок антигітлерівської коаліції, так і всіх народів колишнього СРСР. Це дозволило повірити у власну виключність, а від цього — уже крок до оновленої версії нацизму, що ми і спостерігаємо зараз в ідеології й практиці держави-агресора.Путінська пропаганда впродовж двох десятиліть перетворювала свято перемоги на культ війни,