Хлібне місце: яку роль обрала Туреччина у «зерновій угоді» та чому закриває очі на дії РФ

"Росіяни сказали нам, що вони не мають абсолютно ніякого стосунку до цієї атаки, і що вони дуже уважно і детально вивчають це питання. Те, що такий інцидент стався одразу після вчорашньої домовленості щодо відвантаження зерна, нас дуже стурбувало".

Так прокоментував російські ракетні обстріли по Одеському порту міністр оборони Туреччини Хулусі Акар.

Той самий, який менш ніж за день до того на урочистій церемонії у Стамбулі, в присутності турецького президента і Генерального секретаря ООН, поставив свої підписи під документами, що мали би гарантувати безпечні коридори для експорту українського зерна.

"Зернова угода" стала безумовною дипломатичною перемогою Анкари: торговельні шляхи в Чорному морі і логістичні коридори на Глобальний Південь прокладаються на берегах Босфору, і Туреччина відіграє в цих процесах провідну роль.

Очевидно, в Москві такому успіху не надто зраділи.

Адже вже наступного дня після підписання домовленостей російське керівництво знищило чотирма "Калібрами" не тільки водонасосну станцію в Одеському порту, але і репутацію турецького президента.

"Дорогий друг" Владімір Путін зробив все, аби замість перемоги Ердогана весь світ обговорював його неспроможність дати гідну відсіч агресору, що зневажає його як партнера.

Короткий тріумф Ердогана

"Він зробив це там, де ніхто інший не зміг" - це найскромніший із тих заголовків, якими рясніли ЗМІ і турецький сегмент твіттеру в день підписання "зернової угоди".

Незважаючи на те, що угода була укладена під егідою ООН, її підписання значною мірою стало можливим завдяки багатомісячній "човниковій" дипломатії президента Туреччина Реджепа Тайїпа Ердогана між президентами України і Росії.

Тож не дивно, що саме Туреччина також покликана відігравати ключову роль і в