Херсонская удавка. Что происходит на оккупированной части юга Украины

Татьяна Высоцкая Ведущая информационно-аналитической программы «Вікна-новини» и «Таємниці ДНК» на СТБ То ли связь плохая, то ли плохо слышна, но херсонцы до сих пор ждут от власти четких сигналов, как жить дальше, есть ли план действийВони виходять на мітинги попри сльозогінний газ і ризик отримати кулю. Вони влаштовують мовчазні протести та саботують окупантів.Вся країна називає їх героями і витирає сльози від відчайдушних відео з Херсона.

А герої на третьому місяці фактичної окупації питають у країни: «Нас здали? Забули? Де ми і у воєнних зведеннях?»У перші тижні окупації, в день визволення Херсона від німецьких нацистів, колишній мер і нинішній колаборант Сальдо покладав квіти до пам’ятника з обличчям людини, яка зважує ризики і вигоди, і щось белькотів на російську камеру про те, що ми маємо пам’ятати.З іншим обличчям, людини, яка і в полоні не втратила своєї гідності, говорить інший колишній мер — Володимир Миколаєнко.В провальному як для росЗМІ інтерв'ю, яке днями поширили в мережі, він не побоявся заявити, що Шухевич воював за Україну, і він національний герой, раз його таким визнала країна. На тлі червоного прапора на флагштоку, де кілька місяців тому ще висів український, ще й сперечається із пропагандистом.

Тримає стиснутими кулаки, відповідаючи на провокативні питання.Так само, як його кулаки, стискається серце за нього і півтори сотень полонених, чия доля невідома. Чимало хто зі звільнених з полону одразу потрапляє в лікарню, зрозуміло чому.Доля невідома.

Здається, саме це відчуває в окупації кожен херсонець, бердянець, мелітополець. Та чи не найбільше щодня відчуває величезний тиск і безсилля відрізана Дніпром лівобережна Херсонщина, та, що першою на світанку 24 лютого побачила колони російської техніки з