Грицак: Перемогою України буде перетворення Росії в нормальну країну, яка не воює з сусідами. Це можливо, але тільки під тиском

– Сьогоднішній мій гість – це знаний український історик, професор Українського католицького університету пан Ярослав Грицак. Дуже рада вас вітати, пане Ярославе.

– Вітаю вас. Слава Україні! 

– Героям слава! Пане Ярославе, розпочати нашу бесіду я хотіла б з новини останніх днів про подію, значення і масштаб якої неможливо оцінити: про руйнування Каховської ГЕС. Скоєний злочин, та ще й в умовах військового часу, – це небачений досі акт екоциду проти України. Вас не шокувала реакція, а точніше майже повна її відсутність, з боку міжнародних організацій, таких як, наприклад, ООН?

– Ваше питання передбачає відповідь. Звичайно, шокувала. Це величезна трагедія. Колись про це казав Лемкін, автор теорії геноциду чи самого терміну. В його уяві людство схоже на великий складний інструмент. Арфа з багатьма струнами. Заберіть одну струну – і мелодія більше не буде звучати. І це також про екоцид. Це ж не тільки трагедія України. Це трагедія величезного регіону. Ми ще будемо, напевно, довго відчувати наслідки цього. Я не кажу тільки за брудні землі. Але ми собі уявімо, скільки загинуло різноманітної фауни. Ці втрати непоправні. Ми ще досі не відчуваємо цього, тому що є людські втрати, які, очевидно, першочергові і дуже болісні. Але втрачається середовище життя українців. Бо, власне, геноцид має різні форми: не тільки безпосередньо вбивання, знищення людей, але знищення умов, без яких не можна нормально жити. Це те, що шокує. На жаль, міжнародна спільнота не готова не тільки попереджувати геноцид, але і нормально реагувати на це. І це дуже сумний висновок.

– А що з цим робити? 

– Реформувати міжнародні структури, міжнародні органи. Вони безнадійні, вони безпомічні. Якщо так буде далі, то, очевидно, ми приближаємо час апокаліпсису.