«Буна» – історія родини у жанрі «етно-хоррор». Путівник топ-виставами України

Триває серія публікацій експертних рецензій на кращі вистави українського театрального «Оскара» Укрінформ продовжує знайомити читачів з виставами – переможцями IV всеукраїнського театрального Фестивалю-премії «ГРА». Сьогодні виставу «Буна» Національного академічного українського драматичного театру ім.

Марії Заньковецької, яка увійшла до шортлиста у номінації «За найкращу виставу камерної сцени», рецензує театрознавець, кандидат мистецтвознавства, викладач кафедри театрознавства та акторської майстерності Львівського національного університету імені Івана Франка Роман Лаврентій. Написана десять років тому й одразу ж відзначена на конкурсі «Тиждень актуальної п'єси»  – драма «Буна» сучасної української письменниці Віри Маковій уже кількакратно побачила світло вітчизняної сцени.

Аж дивно, чому вона так пізно прийшла до Львова. Однак її поява саме на завершення другого десятку ХХІ століття на сцені найдавнішого державного театру України – Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької – зовсім не випадкова.

З одного боку, ця вистава (прем'єра 2020 р.) стала новим досвідом для акторів-заньківчан, а з іншого – цілком органічно лягла в русло вже виробленої традиції цього театру звертатися до болючої для українського суспільства теми вимушеної трудової еміграції (хоч, звісно, сценічний твір – не лише про це). Тяжка життєва історія однієї родини з Буковини – у сценічній версії режисера Ігоря Білиця та художника Богдана Поліщука у жанрі «етно-хоррор» – набуває загострено гротескних рис.