Блукаючий міномет. Репортаж із вилазки спецназа ЗСУ

«Сепар з’явився там, де має бути тихо. Працюємо наглухо», — четвірка, скуривши по останній, мовчки вийшла на стежку. Мовчки розтанула в сутінках… На позиції випили чай, з’їли вечерю, випили каву і вмили обличчя. Група не поверталася. Рації мовчали. Не було ані стрілянини, ані пожвавлення в ефірі. Мабуть, вирішили залишитися на днювання. Повернулася група в сутінках — з’явилися беззвучно, як привиди з туману. Спустилися в траншею, жадібно пили воду...

Ми ведемо довгу позиційну війну. Країна звикла до заголовків типу: «Погіршення ситуації в зоні АТО», «53 обстріли за минулу добу», «Знову стріляли: троє поранених, один загиблий». Поки мирні міста читають ці новини, на фронті працює спецназ. На одну з вилазок пішов журналіст газети «Народна армія» Олександр Шульман, котрий готував черговий матеріал. З тексту зі зрозумілих причин прибрано дати і географічні назви, імена змінені. Залишилася суть — розповідь про війну і людей на лезі між життям і смертю.

Командирів на вечерю не дочекалися, тому картоплю з м’ясом дбайливо закутали в спальник, який після трьох куль навиліт ні на що інше все одно не годився. Група пила чай, похрумкуючи печивом. Один з бійців прокручував на екрані смартфона новини з «великої землі».

Серед інших, трапилася і така: «По сообщениям пресс-центра штаба АТО, возобновились активные обстрелы украинских позиций».

І ще: «На Луганському напрямку російські найманці випустили 6 мін калібру 82 міліметри та застосовували автоматичний гранатомет і кулемет на підступах до Кримського. Загалом, за минулу добу незаконні збройні формування 16 разів порушили перемир’я. Поранено двох українських військових».

— У госпіталі вчора боєць помер, — похмуро сказав довгий, гостролиций Недорубов на прізвисько Сокира і додав:

— Схоже, будемо працювати. Добре, якщо не сьогодні...

Але все обернулося інакше. Які рішення роїлися в високих штабах — вони так і не дізналися, бо дійшли до них ці рішення в звичному і короткому бойовому розпорядженні, лаконічно відданому одним із старших офіцерів в місцевому польовому штабі спецури: «З’ясувати, що за х… ня, і доповісти».

Офіційно цю БР-ку, як називають на фронті «Бойове розпорядження» — основний документ на вихід, отримали тут же. Пробігши текст очима, командир групи — міцний, кругловидий, майже квадратний, з трохи розкосими очима, за що і отримав колись давно поганяло Самурай, мовчки примружив і без того вузькі очі.

— Ти чого так спохмурнів? — зап...