Злочини Росії проти мирних жителів Маріуполя. Задокументовані свідчення. Частина 4.

Вовк Олег Максимович (27.07.05 – 12.03.22) та Вовк Максим Валерійович (11.05.85 – 12.03.22) загинули внаслідок уламків снаряда біля власного будинку на вулиці ТаллаліхинаФото: Ірина ВовкОлегу було 16, не встиг закінчити 11 клас. Займався боксом, здобував перші місця у спорті, будував плани на доросле життя. Був здібним учнем та найкращим сином для батьків. Максиму було 37.

Працював різноробочим по будівництву. За словами Ірини, він був чудовим сім’янином – турботливим батьком і гарним чоловіком.Ірина розповідає, що з початку війни сім’я майже весь час проводила в підвалі – у будинку знаходитись було небезпечно. Коли обстріли на короткий час припинялись, виходили у двір, готували на вогнищі їжу.

Максим дуже переймався, щоб Ірина з молодшою донькою не виходили зайвий раз на вулицю через постійні вибухи. 12 березня знову почалися інтенсивні обстріли, у будинку почали тремтіти вікна. Ірина з донькою спустились у підвал, а хлопці стрімко вибігли у двір. Довго в той день бомбили.“Я проговорила всі молитви, що пам’ятала і міцно тримала на руках доньку.

Вона миттєво заснула, як ніколи…Я подивилась на годинник – моїх хлопчиків не було вже 40 хвилин. Дочекалась, коли бомбардування закінчаться, залишили сплячу дитина та вибігла на вулицю. В голові коївся хаос…У дворі чоловіка з сином не було, стало моторошно.

Потім я вийшла за хвіртку й одразу ж почула крики нашої сусідки, що йшла вулицею ридаючи. Вона нічого навіть не змогла мені сказати, тільки провела рукою в сторону, куди я “кулею” полетіла. А потім побачила картину: серед руїн сусідського будинку лежить мій син, чоловік і двоє сусідів.

Всі четверо були поруч один до одного, а поруч – величезна воронка. Далі я не пам’ятаю, що було… кричала дуже голосно. ”Фото: Місце подій.