Юридичне протистояння упівців з в’язниці радянському «правосуддю»

Радянська карально-репресивна система зазвичай не надто переймалася дотриманням законності, а особливо під час боротьби з рухом опору ОУН-УПА. Однак упівці намагалися навіть у мурах в’язниць боротися з «совітським устроєм», але вже засобами права.

Архівна справа 990 Галузевого державного архіву СБУ в Івано-Франківській області якраз зберігає матеріали боївки СБ з с. Ріпне Рожнятівського району, члени якої тривалий час чинили спротив своєму засудженню.

Керівником боївки СБ був Павло Михайлович Гожій, 1911 р.н., уродженець с. Ріпне. Чоловік працював на нафтопромислі, у кінці 1940 р. він стає симпатиком ОУН, а на початку 1941 р. вступає в ОУН під псевдо Горіх і стає керівником сільського проводу. Уже в липні 1941 р. Павло Гожій виступає в селі на мітингу за самостійну Україну як керівник сільського проводу ОУН. У своїй промові оунівець оптимістично зауважив: «Тепер у нас буде самостійна Україна і ми будемо жити ні від кого не залежні. Хай живе самостійна Україна!»

У березні 1943 р. Павла Гожія призначили керівником надрайонного проводу ОУН по селах Лецівка, Ріпне і Перегінськ. У вересні 1943 р. підпільника хотіли арештувати гестапівці, і за вказівкою керівництва він виїхав у Львів, де влаштувався на роботу адміністратором театру «Веселий Львів».

У березні 1944 р. п. Павло повертається додому, а в травні його викликав керівник Микола Хабаль (псевдо Хрусталь) і призначив помічником господарчого під псевдо Горіх. На цій посаді П. Гожій заготовив 120 кг сухарів і 3000 метрів полотна, а з жовтня 1944 р. він очолює Службу безпеки надрайонного проводу ОУН. Павло Гожій також був завербований НКВС, але ніяк їм не допоміг.

Боївка під керівництвом П. Гожія, за даними радянських каральних органів, здійснила 5 нападів на магазин ОРСу (Отдела рабочего снабжения), знищила телефонну лінію, арештувала 11 червоноармійців і ліквідувала з них 6 (потрапили в полон під час заготівлі лісу в районі с. Спас і с. Луги) та 3 осіб партактиву, підірвала ділянку «Сергово» нафтопромислу та нанесла збиток на 109 тис. рублів.

Під час нападу на нафтопромисел 11 лютого 1945 р. було знищено приміщення кочегарки, відкачки, центр нафтокачки, бурову вишку, конюшню, спалено в канторі документацію.

До рук енкаведистів потрапив щоденник вбитого старшого вістуна Запорожця з сотні Грізного, який майстерно описав акції проти червоних (якщо б не боротьба, напевно, був би чудовим письменником). Зокрема, про напад на нафтопромисел він зафіксував таке:...