Як журналістика допомагає у волонтерстві та навпаки — шеф-редакторка Speka.Media Катерина Венжик

Як працюють журналісти у зонах бойових дій та що відбувається у Херсоні

Катерина Венжик — про те, як прокинутися волонтеркою, хоча лягала спати редакторкою, переоцінку цінності соцмереж, «нативку воєнного часу» та які журналістські вміння допомагають бути ефективною під час війни. Далі — її спогади, рефлексії та рекомендації від першої особи.

Катерина Венжик — про досвід журналістики та волонтерства під час війни. Фото: facebook.com/ezhykk

Ще до початку повномасштабного вторгнення я всіх виправляла в редакції: війна не може «початися», вона почалася вже 8 років як, вона може продовжитися або посилитися. Тому о 5 ранку 24 лютого було, безумовно, лячно, було, м'яко кажучи, неприємно, але не можу сказати, що було несподівано.

Десь навіть полегшало: ну все, нічого вже не очікуємо, ненавиджу цю чортову невизначеність. Все визначилося, а значить і план дій теж.

На лінії вогню: як війна змінює роботу журналіста та чому там немає напівтонів

Оскільки війна для мене почалася набагато раніше, ніж 24 лютого 2022 року, то й досвід волонтерства на той момент вже був. Слова «турнікет», сelox, термоковдра, декомпресійна голка давно вже були у домашньому вжитку — ми з чоловіком займалися закупівлею такмеду з 2014 року, то ж було розуміння, що має бути, де це купити, скільки грошей потрібно зібрати, як їх зібрати і так далі.

Те саме — зі спальниками, карематами та термобілизною. Тому моє включення у волонтерський рух вже з 25 лютого не було аж чимось аж героїчним.

Це щось типу сісти за кермо після перерви у водінні: ти просто сідаєш, звичним рухом натискаєш педаль, переключаєш передачі і їдеш, твої м’язи самі пам’ятають, що треба робити, мозок приймає рішення хіба про якісь критичні штуки, типу як проїхати складне перехрестя без