Возможно ли контрнаступление на информационном фронте

Андрей Кокотюха Писатель, киносценарист Украинцев в соцсетях уже неделю как искренне удивляет неоднозначная реакция Запада на подрыв Каховской ГЭС Точніше, наших небайдужих громадян обурює, чому авторитетні американські та європейські ЗМІ дозволяють собі погодитися з Росією в тому, що катастрофу влаштувала українська сторона. Тим більше, що російський диктатор Володимир Путін хай мовчав тиждень, але все ж таки 13 травня на зустрічі з так званими воєнними кореспондентами в Кремлі заявив: греблю підірвала українська сторона.Але хіба хтось у цивілізованому демократичному світі може брати на віру й повторювати слова диктаторів? Адже за замовчуванням сказане ними має сприйматися з точністю до навпаки.

Якщо маньяк каже — злочин не його рук діло, значить скоїв злочин саме він.Проблема, скажімо так, не завжди адекватної, реалістичної оцінки факту скоєння злочину в інтересах об`єкта насильства (навмисне так закручую, аби уникнути слова жертва) має на Заході, і зокрема — в західній культурі погано знайомий, а то й зовсім не знайомий нам контекст. Коротке пояснення звучить так: монстр не завжди винен у тому, що він монстр, і чудовиську треба давати шанс.

Хтось може виглядати чудовиськом, мати в послужному списку доведені злочини. Та це зовсім не дає право автоматично вішати на нього черговий злочин.Неоднозначність персонажів — те, чого противники масової культури в усьому світі вимагають від продуктів цієї культури.

Ось є герої та антигерої коміксів, вічні антагоністи. Наприклад, Бетмен та Джокер.

Проте одного разу журналіст-розслідувач Едвард Брок у процесі чергового розслідування заражається сімбіотом та перетворюється на монстра Венома, який харчується живими людьми. Так хто тепер Брок — носій небезпечного віруса чи його