Війна РФ проти України та АЕС: що каже міжнародне право

Армія РФ окупувала Запорізьку АЕС на півдні України ще в березні, а з кінця липня там регулярно фіксуються обстріли. Київ і Москва покладають відповідальність за обстріли один на одного. Така ситуація спричинила побоювання атомної катастрофи на найбільшій АЕС Європи. Рада безпеки ООН нещодавно провела екстрене засідання щодо ситуації на ЗАЕС, але до якогось рішення так і не змогла наблизитися.

Це не перший раз у цій війні Росії проти України, коли постає питання ядерної безпеки. При цьому йдеться не лише про ймовірне застосування ядерної зброї, а й, як російський президент Володимир Путін відкрито висловився, про АЕС як військові цілі.

Надзвичайно точні правила

Що стосовно цього каже міжнародне право? Женевська конвенція 1949 року і її пізніші додаткові протоколи регулюють перебіг збройних конфліктів і мають обмежувати їхній вплив. У першому додатковому протоколі від 1977 року в статті 56 йдеться про захист закладів і об'єктів, які містять небезпечні складові. При цьому, крім дамб і гребель там чітко вказуються й АЕС.

Оскільки Росія та Україна є підписантами угоди і не висловлювали жодних зауважень до першого додаткового протоколу, то ці правила діють для обох країн.

І ці правила вражають своєю детальністю. У принципі, атомні електростанції не можуть бути атаковані, згідно з пунктом 1, "навіть тоді, коли вони подаються як військові цілі, за умови, що така атака може вивільнити небезпечні сили і у такий спосіб призвести до тяжких втрат серед цивільного населення". Безсумнівно, тут мається на увазі радіоактивне опромінення.

Тут ідеться про один з базових принципів міжнародного гуманітарного права, як це конкретизується в Женевській конвенції: розрізнення між військовими і цивільними цілями. Відповідно до цього, лише