Людмила Филипович Религиовед, доктор философских наук, профессор Института философии имени Г. С. Сковороды НАН УкраиныМы сейчас видим, что внутри УПЦ происходят очень непростые процессы Та єдність, яку свого часу забезпечував митрополит Володимир Сабодан — коли схід і захід, північ і південь нашої країни були зав’язані на цій церкві — на сьогодні зруйнована фактично. Бо всередині цієї церкви абсолютно явним є сьогодні розкол між її керівництвом (єпископатом) і простими мирянами з їхніми парафіяльними священиками.
Крім того, є непорозуміння і всередині самого керівництва, тобто в синоді. Там явно є такі російські яструби. але є люди, які більш схильні (в силу свого походження, виховання) до проукраїнських поглядів.І УПЦ досі не випрацювала єдиної стратегії в тому, а якою має бути церква в майбутньому.
Тобто, який має бути її статус. Тому що зараз цей статус не визначений. Він неврегульований.
Фактично. УПЦ МП помінялася місцями із колишньою УПЦ КП, яка була неканонічною. Тепер УПЦ МП зайняла цю нішу, вона є неканонічною, бо не визнана жодною церквою і пішла, як кажуть, у самостійне плавання, як самостійна і незалежна в управлінні і в структурі.На сьогодні в УПЦ присутні декілька основних рухів.Один рух — абсолютно праворадикальний — зберегти зв’язок із Москвою, ні в якому разі не піти від своєї, як вони вважають, «церкви-матері».
Вони глибоко переконані, що їхня матір — це Москва. Таких не дуже багато залишилося. В основному вони представлені в єпископаті і в керівництві УПЦ.
І зрозуміло чому: тому, що всі ці люди є продуктами московського виховання, московської освіти. Де вони здобували освіту? Ясно що в Москві. Хто їх рукопокладав? Ясно, що московські священики, московська ієрархія.
РПЦ
УПЦ МП
пцу
патриарх Кирилл