Виноваты ли журналисты в том, что враг сбросил бомбы на театр в Мариуполе?

Лина Кущ Первая секретарь Национального союза журналистов Украины, член Комиссии по журналистской этике Разрушение драматического театра в Мариуполе от российских авиабомб повлекло за собой обвинения в адрес журналистов Напередодні центральний телеканал показав репортаж із Запоріжжя, де в центрі для біженців евакуйований мешканець Маріуполя розповів, що театр став бомбосховищем для тисячі мешканців. А вже наступного дня на дах театру ворожий винищувач скинув дві бомби.Частина користувачів фейсбуку та лідерів думок переконана: винуваті саме журналісти.

Мовляв, не варто було на всю країну оголошувати, що в театрі переховуються, люди.Ця історія — лише один із етичних викликів, із якими зустрічаються українські журналісти на війні. Більшість із нас не готувалися до роботи в умовах воєнного стану, тому запитання про те, що можна, а що не можна оприлюднювати, постійно лунають в редакційних обговореннях.Чи можуть журналісти бути причетними до того, що цинічний ворог цілеспрямовано знищує цивільну інфраструктуру та тероризує мирних людей? Чи можуть дії представників медіа завдати шкоди військовим і цивільним людям?Свобода слова, одна з базових прав і свобод людини, може бути обмежена в умовах воєнного стану.

Вільне збирання і поширення інформації під час війни може мати трагічні наслідки для звичайних людей і для військових. Воєнна журналістика двох століть — це історія про те, як журналістам виконувати свою роботу в умовах обмежень та цензури.

Не виняток — і російське вторгнення до України, яке накладає певні обов’язки на медіа. Такими обов’язками стали «Правила роботи журналістів та журналісток», затверджені 3 березня 2022 року Головнокомандувачем ЗСУ Валерієм Залужним на час воєнного стану в Україні.Днями Комісія з