Україна хоче бути партнером, а не тягарем Європи

Мала можливість звернутися до дуже поважної компанії — міністрів енергетики країн OECD. Це багаті країни, на яких припадає 55% споживання енергії у світі. Значна частка цієї енергії походить з росії. Абсолютна більшість енергетичних доходів росіян приходить з цих країн.

Після потужної промови нашого міністра Германа Галущенка представники кожної країни робили свої заяви.

Короткі висновки:

1. Кожна з країн-учасниць чітко засуджує неспровоковану та неадекватну агресію росіі, захоплюється нашою стійкістю та здатністю боротися, підтримує Україну. Практично ця підтримка має різні форми — гроші, паливо, обладнання та запасні частини для ремонту енергомереж, гуманітарна допомога, прихисток наших біженців, медицина або зброя.

Сподобався коментар шведського міністра: «Ми надаємо зброю. Для нас це надзвичайна ситуація. Востаннє ми передавали комусь зброю у 1939 році, коли Росія напала на іншу країну» (фінській міністр сидить поруч і активно киває головою).

Хроніка економічної війни світу проти Росії: нове на 26 березня

2. Кожна країна говорить про необхідність зменшувати використання російського палива, а то й відмовитися від нього взагалі. Вони нарешті зрозуміли, що енергія з росіі — це не просто енергія, а коробочка з неприємним сюрпризом, і воно їм нафіг не треба. Різні країни до цього не однаково готові, але жодна країна зараз не може собі дозволити публічно казати «не всьо так однозначно». Задзьобають.

Сподобався коментар литовського міністра: «Міністр Галущенко сказав, що треба відмовлятися від російської нафти і газу. А я скажу так: від кривавої (bloody) російської нафти і газу».

3. Усі говорять про відданість зеленому курсу і енергопереходу. Переживають, щоб «поточні проблеми» не завадили відмові від викопних видів