Тютюнова епідемія та як з нею боротися: міжнародний досвідПартнерський матеріал

Ігноруючи цей базовий принцип, марно сподіватись на впровадження ефективних заходів щодо боротьби з курінням там, де лобі тютюнової індустрії має змогу не лише протидіяти впровадженню норм, які Україна зобов’язалась імплементувати до національного законодавства, а й доволі агресивно просувати власні інтереси всупереч міжнародним зобов’язанням та принципам державної політики.Цьому можна заперечити. Мовляв, згадана норма давно існує в національному законодавстві України, а саме статті 4 Закону «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення».

У ній йдеться: державна політика щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їхнього шкідливого впливу на здоров’я населення ґрунтується, зокрема, на пріоритетності політики у сфері охорони здоров’я у порівнянні з фінансовими, податковими та корпоративними інтересами суб’єктів господарювання, діяльність яких пов’язана з тютюновою промисловістю. Проте, якщо поглянути не на теоретично-правову базу, а на практичну реальність, то побачимо, що тютюнове лобі може активно протидіяти, наприклад, запровадженню стандартизованої пачки для тютюнових виробів, як це відбулось із законопроєктом №2813. Попри те, що його авторами були одразу кілька  нардепів, включно з очільником та членами профільного комітету ВР, цей законопроєкт спочатку поховали під чотирма альтернативними, а згодом взагалі зняли з розгляду. Трохи більше «пощастило» законопроєкту № 4358.

Попри кілька альтернативних законопроєктів перед першим читанням та близько 500 правок до другого читання, він усе ж таки став Законом (хоча обмеження щодо тютюнопаління, закладені на початку, значно урізали). І як не згадати спробу повернути куріння у заклади