Труба не ко времени. Правительство отдаст приоритет новым энергетическим потокам — The Economist

Ветровые турбины на морской ветроэлектростанции Burbo Bank возле Нью-Брайтона, Великобритания (Фото:REUTERS/Phil Noble) Хэл Ходсон корреспондент спецпроектов The Economist рассказывает, что изменится в британской энергетической политике в 2023 году.Матеріал опубліковано у спецвипуску журналу НВ Світ попереду 2023 за ексклюзивною ліцензією The Economist. Републікацію заборонено.У 2022 році британську політику визначала вартість енергії.

Із відновленням попиту після пандемії ціни зросли, а потім нещадно злетіли вгору через вторгнення Росії в Україну. Під час змагання за посаду лідера Консервативної партії Ліз Трасс і Ріші Сунак сперечалися щодо рівня підтримки, який вони б надали британцям із їхніми рахунками за енергію, щоб ніхто не мусив обирати між харчами й теплом.Ця зима таки буде важкою і дорогою, та коли вона скінчиться, увага у 2023 році переключиться на розширення внутрішнього енергопостачання з метою не допустити підвищення цін.

У стратегії уряду з енергетичної безпеки, опублікованій у 2022 році, представлено план побудови нової енергетичної інфраструктури на три наступних десятиліття — і саме у 2023 році все має початися.До 2024 року належить визначити місце розташування нової атомної електростанції, однак зростання відсоткових ставок зробить такі проєкти більш дорогими. Вартість капіталу вже становить більш як половину вартості атомної електростанції Hinkley Point C, що будується в Сомерсеті.

Ці витрати зростатимуть.Британія також спиратиметься на свої успіхи у генерації електроенергії за допомогою прибережних вітротурбін. До 2030 року там планують збільшити потужність прибережного парку вітротурбін до 50 гігават.

Такого обсягу енергії (коли дмуть вітри) вистачить, аби забезпечити кожну оселю у Британії. Щоб