Три принципи економічного відновленя України

Відновленню України немає альтернатив. Трішки бентежить підхід. Чи не здаються пропозиції Уряду, Нацбанку щодо відновлення занадто імперативними? Готовими рецептами. Уявляєте картину: більша частка в економіці — це державний сектор, але все лібералізовано? Чи ми дійсно маємо перейти до відновлення економіки в тому вигляді, в якому вона існувала до війни, але плюс багато грошей? Проте, звідки гроші візьмуться? — Відповіді немає!

Власне, економічна модель відновлення — якою вона є? Можливо, її непогано було б описати, чи не так?

Повністю ліберальний шлях від уряду, і воєнно-консервативний (з домінантним становищем держави) від НБУ, в особі голови ради, не можуть вважатися ані моделями, ані претендувати на фундамент майбутньої економічної архітектури. Ба більше — подекуди вони є взаємовиключними.

Можливо, саме на часі застосувати траблшутерські рішення, інструменти та підходи, не тільки скликати наради? Бо ж ми й так весь час «удосконалюємо» економіку, що її отримали у спадок від комунізму. Де ж місце та коли час для рефлексії, якщо не сьогодні? Можливо саме на часі відповісти на питання про економічне перезаснування країни?

До речі — чи дійсно одній Нацраді з відновлення потрібні саме два співголови?

Після того, як закінчиться війна… Як вкотре не втратити шанс на розвиток

Отже, звернімо увагу на три аспекти відновлення, на прикладі яких можна проілюструвати як пастки «планування» на підставі «принципів», так і потенціал, залишений поза увагою.

1. Логіка вступу до ЄС впливає на результат відновлення

Є два питання до принципів відновлення від керманичів в аспекті озвученого терміну набуття членства у 2024 році.

Чи ЄС вже узгодив економічні цілі уряду з цілями ЄС? І щодо терміну вступу — як буде узгоджено його?

Немає