Телевизор раздора. Нужно ли бороться с каналами Порошенко

Олег Рыбачук Глава Центра общих действий, бывший вице-премьер Украины по вопросам европейской интеграции Представьте, что это не о Зеленском и Порошенко. Это о демократическом государстве Украина. А демократия без борьбы власти и оппозиции невозможна Воєнний стан дає будь-якій владі настільки широкі повноваження, що в нормальних умовах його застосовувати не можна.

Для наочності це як потужні антибіотики, які не варто вживати при звичайній застуді, бо тоді вони більше шкодять, ніж допомагають. Маємо щось подібне з використанням механізмів воєнного стану для боротьби з телеканалами, «жодним чином не пов’язаними з Петром Порошенком».Порошенка важко назвати безгрішним. Цю думку дуже яскраво проілюстрували українці на виборах 2019 року.

Так само складно назвати достойними чи етичними багато інформаційних засобів, які використовує його команда в політичній боротьбі з Володимиром Зеленським. Мабуть, не варто пригадувати передвиборчі тези про малороса, квнщика та багато іншого бруду, який застосовували в політичних технологіях представники тодішньої влади. Ці технології не зникли і після виборів та лунали в політичному дискурсі ще донедавна.Але є одне велике але.

Все-таки Петро Порошенко — політичний опонент Володимира Зеленського, а не воєнний противник української держави. Те, що застосовано до ворога, не має використовуватися у внутрішньополітичній боротьбі. Це аксіома, яка не потребує доведення просто тому, що ми не Росія.

І навіть під час війни не можемо дозволити собі так робити.А тепер давайте поговоримо про самі медіа. Від проголошення незалежності телебачення було визначальним елементом політичної боротьби. В 1994 році не Кучма переміг Кравчука, а російське ОРТ за рахунок значно більших бюджетів перемогло українське