Стопами «арійців», або чому згадка про 22 червня викликає в українців ефект дежавю

22 червня в Україні День скорботи і вшанування пам'яті жертв війни. У 2022 році символіка цього свята актуальна для України як ніколи за останні 77 років. Меморіальна дата обрана не випадково.

Того літнього дня 1941 року гітлерівська Німеччина напала на Радянський Союз, розпочавши одну з наймасштабніших та найкривавіших кампаній Другої світової війни.  Вся Україна перетворилася на великий театр бойових дій. Фронти двічі прокотилися її землями: із заходу на схід та у зворотному напрямку. Наша країна нікому не оголошувала війни і взагалі не була об'єктом міжнародних відносин, а проте отримала один з найдовших мартирологів жертв Другої світової.

За неповні чотири роки та війна забрала життя восьми мільйонів українців, серед яких понад п’ять мільйонів були цивільними.  Німецько-радянська війна стала також найбільш руйнівною для України. Обидві сторони протистояння не рахувалися з цивільними жертвами та вдавалися до тактики «випаленої землі». Внаслідок цього були зруйновані понад 700 міст і містечок та більше 28 тисяч сіл.

Все це нині викликає ефект дежавю. Починаючи з воєнної пісні: «Двадцать второго июня, ровно в четыре часа, Киев бомбили, нам объявили, что началася война». Напевно ці слова згадали багато киян, які прокинулися від обстрілів міста російськими ракетами близько 4-5 години ранку 24 лютого 2022 року.

Відтоді звук сирен повітряної тривоги став звичним атрибутом життя українців. Вже немало з них загинули: у своїх квартирах, на вулиці, рятуючись у сховищах, або ж рятуючи від біди інших. Чимало безпосередніх свідків Другої світової на схилі літ отримали від «братнього народу» нагоду знову пережити і відчути жахи війни.