Советская классика непонятна нашим детям. И это хорошо

Андрей Кокотюха Писатель, киносценарист  Немного размышлений об анонсированных Минобразования изменениях в школьной программе по литературе Моєму синові дев`ятнадцять і він, серед іншого, любить рок-музику. Це нормально і для його віку, і для старших, і для молодших. Так само нормально цікавитися класикою жанру, і якось він зацікавився українським роком.

Сказати, що Брати Гадюкіни це любов — нічого не сказати. Син переслухав усю спадщину «гадів», дещо — по кілька разів і одного разу поділився позитивними враженнями про пісню Міську, вважай з їхнього дебютного альбому, записаного 1989 року. Рік тут грає велике значення, бо в Україні вже так звана перебудова, але ще — Радянський Союз.

Отже, Брати Гадюкіни — це українська рок-класика. Проте зміст пісень, які досі є хітами, невід`ємний від радянських реалій, глибоко занурений у радянський контекст і критичність текстів по відношенню до радянської дійсності треба пояснювати додатково.Що я і зробив. Я пояснив синові, що Місько, якого рокери закликають бути обережним і не піддатися перебудовчій ейфорії та не уявити себе всемогутнім — це не хто інший, як тодішній Генеральний секретар ЦК КПРС Михайло Горбачов.

А герой пісні розчарувався в його обіцянках змінити країну на краще. Бо насправді за красивими словами не стоять відповідні справи і нічого не міняється.Таким чином, уже друга пісня дебютного альбому українських рокерів, що народилися і виросли в СРСР, має політичний підтекст і є зразком тогочасної політичної сатири. Яку в свої дев`ятнадцять зрозумів та миттю прийняв на ура я.

І яку, на щастя, не відразу зрозумів у цьому віці мій син. Думаю, його ровесники мислять так само. Тобто, абсолютно вільними від радянського контексту категоріями.Наведений приклад прямо стосується