Шлях Віри

У 1996 році у Львові Віра Ремажевська заснувала навчально-реабілітаційний центр «Левеня» для дітей з порушеннями зору і слуху Ця жінка присвятила своє життя допомозі сліпоглухим дітям та їх батькам, а ще зміні інклюзивної освіти та загалом ставлення до неї в Україні. Її ім’я стає все популярнішим у науково-педагогічних колах України та світу. А поза очі її називають «Левицею», і це не дивно.

У 1996 році у Львові жінка заснувала навчально-реабілітаційний центр «Левеня» для дітей з порушеннями зору і слуху, аналогів якому не було тоді в Україні. Тут щороку навчають сотні дітей з різних куточків нашої держави, а в час війни центр став прихистком для півсотні людей, які залишили свої домівки через обстріли. Але щоб досягти визнання, Віра Ремажевська пройшла непростий шлях: вона спотикалася, падала і підіймалася, була за крок від смерті та постійно витягувала сама себе, як Мюнхгаузен, бо знала - має жити і вести за собою людей.

ЩОБ ДОПОМАГАТИ ЛЮДЯМ, ТРЕБА СПЕРШУ ДОПОМОГТИ СОБІ Віра Миколаївна зустрічає нас на порозі школи, учнів тут зараз немає, бо вже канікули. Та й загалом цей рік для навчання був непростим. Прямуємо до її кабінету.

На поличках леви та левенята – м’які іграшки, статуетки, картини… Стіни завішані різними українськими та міжнародними грамотами, подяками, дипломами, а на столі промовиста статуетка «Гордість країни». До всіх досягнень жінку спонукала донька, теж Віра, яка народилася сліпою. «Мама лишається сам на сам із діагнозом.

Сам на сам! Тому що ніхто їй не поможе, ніхто їй не підкаже. І ти мусиш, як Мюнхгаузен, витягати себе за волосся. Моя дитина завжди каже: “Мамо, я твій шлях, а Любця (це молодша дочка) — це твій подарунок, а “Левеня” — це твоя мрія», - розповідає Віра Миколаївна.