Пилип Коновал: «Я вбив п’ятдесят двох таких. Цей буде п’ятдесят третій»

Король Великої Британії нагородив героя-українця найвищою відзнакою.

«Так набридло стояти по груди у воді, що я сказав собі: до чортів це все і кинувся на німців», — розповідає в інтерв’ю ветеран Першої світової війни Пилип Коновал канадському журналісту 1957 року.

Як капрал армії Канади брав участь у звільненні Франції від німців. Його частині поставили завдання — захопити місто Ланс на півночі країни. Для цього потрібно було взяти «висоту 70» — крейдяний пагорб, який солдати називали «Прищ».

За три роки окупації німці перетворили її на всіяну кулеметними гніздами й оточену мінами фортецю. 15 серпня 1917-го канадці раптовою атакою беруть «висоту 70». Але втримати її важко, бо противник одразу розпочинає контрнаступ. Бій триває майже 10 днів. За цей час німці 21 раз ідуть на штурм.

«Мертві тіла лежали наполовину поховані під обваленим парапетом. Поранені вили від болю. Вони валялися сірою масою. Кров’ю було забризкане усе навколо», — записав у щоденнику сигнальний 22-го канадського батальйону Артур Лапойнт.

На світанку 21 серпня німецька артилерія накриває противника вогнем. Більшість солдатів та офіцерів на передових позиціях гинуть. Пилип бере на себе обов’язки пораненого командира і наводить лад у підрозділі.

Один з очевидців битви пише, що канадці під керівництвом Коновала «пішли вперед без вагань, продавлюючи німецькі барикади. Рухалися немов на параді». Пізніше українця та бійців із його частини в наповненому водою окопі блокують кулеметники. Після кількох годин у водяній пастці Пилип вирішує самотужки йти на ворога. Капітан бачить це і вважає, що капрал дезертирує. Стріляє йому в спину. Не влучає. Товаришу по бою здається, що побратим втратив розум.

Пилип Коновал забігає у зруйнований будинок. Спускається в підвал. Там сидять троє німців, які починають стріляти. Він ухиляється від куль і вбиває ворогів. Виходить із будинку й рухається до позицій ворога. Натрапляє на кулеметне гніздо. В ньому — семеро німецьких солдатів. Навколо лежать тіла канадських вояків. Коновал закидає гранату і розстрілює позицію. Гинуть троє противників. Підбирається до окопів і ще чотирьох заколює багнетом. Бере кулемет на плече і повертається до своїх.

«Як тільки вибралися нагору, страх покидав нас і лишався жах, — пише наступного дня у щоденнику солдат Річард Тобін. — Ніс забивався випарами крові і смерті. Відчувалося тільки пересохле піднебіння. Ставали немов мисливцями в джунглях. Зникало розуміння, що ти — пре...