«Найгірший голод я бачив, безсумнівно, в Україні»

Малкольм Маґґерідж і Голодомор в Україні 1932-1933 років.

Без сумніву це був один із найбільших злочинів наших часів, не менший, ніж єврейська катастрофа чи вірменська масакра. Але мене завжди вражає, як люди, говорячи про великі страхіття нашого століття – Аушвіц, Хіросіму та інші, ніколи не згадують голод в Україні. Якось після всіх тих років ще не усвідомлено того факту, що у 1930-х роках убив набагато більше людей, ніж винищив євреїв.

У березні 1983 року Богдан Нагайло записав розлоге та відверте інтерв'ю із англійським журналістом Малкольмом Маґґеріджем – тим самим новинарем, який одночасно із Ґарретом Джонсом у березні 1933-го оприлюднив у британській пресі інформацію про Голодомор в Україні. "Історична правда" публікує це інтерв’ю із люб’язного дозволу автора та .

Питання: Якою мірою Вас як кореспондента цікавив Радянський Союз перед виїздом до Москви?

Відповідь: Я тоді писав передовиці для газети «Манчестер Ґардіан». Це був час великої депресії. Ланкастер особливо постраждав – деякі з його міст мали 60-70 відсотків безробітних. Було почуття, що вся система, в якій ми жили, розвалюється на шматки.

"Ґардіан", очевидно, поділяла цей погляд повністю. Газета також діставала досить багато всілякої інформації з Росії. Вирісши у вірі, що демократичний соціалізм є відповіддю на всі наші клопоти, побачивши соціалістичний уряд у дії і повну незадовільність періоду його правління, його падіння і постання Національного уряду, – що просто означало, що Рамсей Мак-Дональд приєднався до партії Торі, – я вважав, що капіталістична система та її спосіб життя були в повному хаосі.

Але де ж була альтернатива? Звісно, в. Очевидно, що там також, з вибухом революції, яку я, тоді дитина, добре пам’ятаю, це був час великого піднесення. Царський режим уважали одним з найавтократичніших і найжорстокіших режимів західного світу, отже революція виглядала чудовою.

Вона мала принести волю, селяни мали дістати землю і всякі інші блага. Отже, як на мій погляд, згідно з яким я із зарозумілістю молодості списав з рахунків капіталістичну систему, демократичний соціалізм, загальне виборче право, парламентську процедуру тощо, альтернатива була.

Тому я відчував сильне бажання її побачити і навіть – хоч це сьогодні здається цілковитим божевіллям – я гадав, що коли побачу цю альтернативу і вона справді буде така, якою я її собі уявляв, я там залишуся жити.

Мій виїзд туди як журналіста був просто трюком, аби туди дістатися. Фактично...