Настрій росіян: тривога до кінця

Після 9 місяців війни цікаво поглянути на те, які тенденції відбуваються у ставленні росіян до війни в Україні На початку війни багатьох шокувала кількість росіян, які підтримали напад на «братську» Україну та відмовлялися вірити навіть своїм родичам в те, що їх обманюють. Це засвідчило вміння режиму переконати населення в існуванні загрози та завоювати довіру до влади, яка краще знає як захищати Росію. В Україні через таку позірну одностайність навіть з'явився мем про «хороших русских», яких, мовляв, насправді не існує.  Українцям під обстрілами було важко розгледіти, проте в Росії були й інші дві групи: ті, хто засудив війну, а також такі, що не визначились, адже «не знали, де правда».   Важливо, що велика частина росіян, з тих які підтримують війну, не є її стійкими прихильниками, а, скоріше, покірно та бездумно йдуть за режимом у його злочинах.

Проте частина з них мають сумніви, які з часом лише наростають. Навчені слідувати за режимом, вони скоріш пливтимуть за течією, підтримуючи своїх автоматично, ніж виступатимуть у ролі проактивних апологетів війни. Тому донесення іншої точки зору навіть до них має певний сенс.  Так само фактом є і наявність іншої Росії, яка засудила війну.

Серед промовистих прикладів незгоди з агресією - позиція низки знакових чи навіть культових радянських та російських артистів, зокрема, Алли Пугачової, Андрія Макаревича, Юрія Шевчука, Земфіри. Антивоєнними піснями відзначився Максим Покровський. Як приклад, можна навести його нещодавну пісню «Гімн приречених (Гойда, орки!)».