«Нам страшно, но мы остаемся». Как живут и готовятся к новым атакам РФ в прифронтовых районах Харьковской и Донецкой областей — репортаж NV

Местная жительница Северска в Донецкой области. В общине остаются более 1,5 тыс. человек, из 13,5 тыс., проживавших до полномасштабного вторжения (Фото:REUTERS/OGI) Ситуация обостряется, интенсивность российских обстрелов увеличивается — как готовятся к возможной эскалации со стороны РФ жители прифронтовых районов в Харьковской и Донецкой областях, лишь недавно освобожденных от оккупации«Це все балачки, про який великий наступ ви говорите? — ледь роздратовано реагує на запитання NV 48-річна Марина, жителька села Подоли Харківської області, що неподалік від Куп’янська.

— Як бахкало останні кілька місяців, так і бахкає».Ми стоїмо на десятиградусному морозі. Завиває сильний вітер і падає сніг. Майже щохвилини чути вибухи.

За кілька кілометрів звідси на північний схід — сіра зона та лінія розмежування. Робота артилерії з обох боків не припиняється. Гучно.

Та люди, не звертаючи увагу, розбирають гуманітарну допомогу. Продуктові набори, теплий одяг, спальники, ліки. Особливий запит — термобілизна чи флісові кофти.Марина — медсестра.

До початку повномасштабного вторгнення Росії працювала в лікарні сусідньої Ковшарівки. Тепер їздить туди лише за продуктами, в Куп’янськ, який набагато ближче — боїться, бо дорога пролягає через річку Оскіл. Якщо раптом обстріл і переправу підірвуть — не зможе повернутися до мами.

Саме через неї жінка залишається в рідному селі та нікуди не виїжджає від самого початку війни — вже рік, за який довелося пережити й російську окупацію.«Звісно, живемо на тривожних валізках, речі зібрані. Але про новий наступ читаємо лише в новинах, коли з’являється зв’язок. Ніхто з наших нікуди поки не збирається.