Нам нужны добробаты в образовании

Валентина Мержиевская Педагог, соучредитель альтернативной школы БеркоШко, автор подкастов «ПереФарбований лис» и «Валентність»В отличие от военной сферы, угрозы в образовании не столь выразительны, однако не менее разрушительны Повномасштабна війна змусила нас визирнути за межі своїх звичайних бульбашок спілкування. Багато людей через волонтерство доторкнулись до світосприйняття співгромадян, хтось поспілкувався з дітьми і підлітками, хтось з дорослими. І побачене багатьох збентежило.Незважаючи на те, що Україна зараз об'єднана, які ніколи, і об'єднана справді щодо спільного майбутнього — прагнення відбити навалу, ця мета не надто далекосяжна.

Це тільки саме ближче спільне майбутнє, а нам необхідно розгорнути його трохи далі.І це задача освіти. Освіти в широкому сенсі, а не лише державної системи освіти. За межами своїх бульбашок, українці нині раз по раз натрапляють то на наскрізь російськомовних підлітків, то дітей, які не навчилися за ковідно-воєнні роки вирішувати елементарні рівняння, то людей які досі кажуть щось про «майданутих».

Що можна зробити з цими спостереженнями? Написати обурений чи розпачливий допис, тегнути Міністерство освіти нарікати на Шкарлета… На жаль, це не допоможе. Навіть якщо зміниться міністр, відбудують школи, закуплять ноутбуки і підручники, навіть якщо уявити омріяний час повернення з онлайну до реального навчання. Цього вже просто буде не досить.

У нас вже виник такий розрив, який неможливо заповнити самим лише поверненням до нормальності.Це все одно, що в 2014 році почати писати дописи про забезпечення і підготовку ЗСУ і тегати Міністерство оборони, коли ворог вже на порозі. Закликів було не досить, були потрібні дії. Тоді, якось, всі це відчули, що ми маємо самі починати щось робити.