Можно ли адаптироваться к войне?

Адаптация — это не всегда что-то хорошееВід початку великої війни більшість із нас має знижену працездатність, тривогу, депресію, проблеми зі здоров’ям. І я часто чую: «Чому ж ми не адаптуємося? Організм же має якось призвичаюватися до обставин!»Справа в тому, що словом «адаптація» називають декілька абсолютно різних процесів.По-перше, адаптація — це не завжди щось хороше. Наприклад, адаптація до ліків вимагає збільшення дозування та підвищує ризик побічних ефектів.

Адаптація до алкоголю, нікотину або кави — причина залежності.По-друге, не всяка адаптація відбувається «сама собою». Для людини головний інструмент адаптивності — це раціональне мислення, рішення та дії.Коли ми сподіваємося, що організм сам до чогось призвичаїться, ми говоримо про фізіологічну адаптацію. Вона відбувається за певними алгоритмами, які з’явилися в результаті еволюції та закодовані генетично.

Фізіологічна адаптація до стресу — це звикання організму до гормонів стресу та тривалого емоційного збудження. Під час такого звикання накопичуються стресові зміни низки систем і знижується чутливість до гормонів стресу та/або емоцій та/або певних зовнішніх подразників. Такий стан ми називаємо хронічним стресом.Ще раз: фізіологічна адаптація до стресу = хронічний стрес.Той самий, якого ми не хочемо.

Який забирає наші сили та призводить до хвороб.Організм не здатний у «хороший спосіб» адаптуватися до стресового стану.У чому ж тоді полягає «хороша» адаптація до стресу? А вона вся лежить у площині дій.1. Прибрати причину стресу. У випадку з війною це неможливо зробити швидко, але усі ми працюємо в цьому напрямку.

А поки причина діє, можна2. Зменшити вплив причини на психіку та тіло. Наприклад, організувавши собі та близьким достатній рівень безпеки.