Мобильная связь: проверка боем

Ні з чим не порівняти радість, яку відчуваєш, коли після довгої мовчанки чуєш рідний голос із Харкова, Чернігова чи Маріуполя, що обстрілюються.

При цьому рідко замислюєшся, що за можливістю поговорити з близькими або працювати з дому стоїть ризикована праця звичайних зв'язківців, які відновлюють пошкоджене обладнання в зоні бойових дій.

Новини компаній схожі на зведення з фронту: У місті Баштанка Миколаївської області повернути зв'язок тисячам сімей після обстрілу вдалося завдяки місцевому співробітнику «Укртелекому», котрий запитав обладнання від дизель-генератора.

У Київській, Полтавській, Харківській, Херсонській, Чернігівській областях, на Донбасі, ремонтні бригади оператора працюють під ворожими прицілами.

Про воєнні будні компаній мобільного зв'язку пишуть провідні світові ЗМІ. Хоча поки без уваги залишився один нюанс.

Після 2014 говорилося про ризики, що їх несе для безпеки країни структура власності стільникових операторів.

Двоє з них безпосередньо контролювалися російськими акціонерами, а до третього росіяни мали певне відношення через материнську фірму. Але чи допомогло це «земляцтво» агресору?

Вже можна впевнено сказати, що патріотизм українських компаній не залежить від громадянства бенефіціарів.

Війна розвіяла міф щодо можливості використання телекомунікаційного бізнесу з іноземним корінням проти країни.

Багато в чому це пояснюється тим, що вітчизняні спеціальні служби чітко контролюють операторів у питаннях національної безпеки, про що і раніше згадували експерти.

Численні перехоплення розмов російських солдатів, що є доказами воєнних злочинів, — чудове тому підтвердження. Щоправда, пишуть, що це допомога західних розвідок. Але не виключено, що успіх у збиранні «показів щодо себе» пояснюється