МНО для аграриев: не такой страшный черт, как его рисуют

Українським агровиробникам не звикати до плинності законодавства. За роки таких новацій уже сформували імунітет до зайвої емоційності щодо змін правил гри. 

Водночас запровадження мінімального податкового зобов’язання (МПЗ) та скасування єдиного податку для птахівників викликало доволі неоднозначну реакцію і поставило не стільки філософське, а практичне питання, а як з цим всім жити? 

Тож далі будемо розбиратися в деталях, а яке воно життя після таких змін до Податкового кодексу.

Відверто кажучи, МПЗ не є додатковим податком. Це мінімальна сума податків, яку має сплатити кожен, хто отримує доходи від обробітку землі. 

Перші два роки МПЗ складатиме 4% від НГО, далі – 5%. Якщо взяти НГО ріллі по області від найвищої – в Черкаській та Чернівецькій областях до найнижчого показника НГО на Волинській землі та Житомирщині, виходить що 5% знаходиться на рівні від 1,6 до 1 тис. за гектар. 

Але таких розрахунків ще не досить, аби починати приміряти такі суми на весь земельний банк. МПЗ будуть платити далеко не всі. 

В першу чергу, якщо суми уже сплачених податків дорівнюють або перевищують МПЗ, то МПЗ вважайте виконано. Так, до суми таких платежів відносяться сплачені: 

Сама сума орендної плати за приватну землю на користь пайовиків, суми ПДВ, ЄСВ, надміру та помилково сплачені податки не включаються до розрахунку річних податків для порівняння із МПЗ. 

Якщо сума МПЗ вища, то до бюджету сплачується різниця, якщо ні – то декларується від’ємне значення. 

Правда, за рахунок такого відсутня можливість зменшити будь-які інші податки, або отримати бюджетне відшкодування. 

По суті, МПЗ є так званим мірилом: чи загальна сума податків, зборів та інших сплачених платежів відповідає встановленому мінімуму, чи ні. І якщо ні, то потрібно буде