Кулеба: В сентябре 2021-го в Госдепе нам с Ермаком сказали: "Ну что, ребята? Копайте траншеи"

– Дмитре Івановичу, доброго дня.– Добрий день.– Ну, не у кабінеті у вас записуємо це інтерв’ю – десь внизу. Але розуміємо, що відбувається. Страху нема?– Ні.

І як не дивно, не було. Я не знаю: напевно, з першого дня якась відбулася мобілізація психіки. І страшно не за себе – страшно за людей.

Тобто для мене безпека співробітників центрального апарату – це топ-пріоритет. Тому я одразу, коли є найменша загроза, даю інструкцію, щоб усі залишили будівлю і працювали дистанційно. Тому що можна пережити втрату будівлі, пережити втрату майна якогось, яке може згоріти, але пережити, пробачити собі втрату людей – це, з моєї точки зору, просто неможливо морально.

Тому страху нема – є максимальна мобілізація.– Нас дивляться мільйони людей в усьому світі. Не усі ще, на жаль, розуміють українську мову. Від Сполучених Штатів до Австралії. Весь світ дивиться.– Це тимчасово.– Да. І тому я просив би вас, якщо це можливо, перейти на російську мову. Щоб вас зрозуміли усі. Тому що міністр закордонних справ України під час війни – я думаю, що усі повинні його почути і зрозуміти, яка у нас зовнішня політика, що робить міністр. І взагалі який спротив чинить Україна на дипломатичному фронті. – Ну давайте спробуємо.

Попрацюємо на глобальну аудиторію.– Вы родились в семье дипломатов. Отец всегда был дипломатом, с юных лет работал послом. И сейчас посол еще – да? – до сих пор.– Нет.

У нас же законодательство в стране предполагает борьбу с конфликтом интересов. И не могут близкие, прямые члены семьи работать в вертикали друг друга. Поэтому, когда я стал министром, отец мне позвонил и сказал: "Я все понимаю".

Он на тот момент был послом Украины в Армении. МИД – это вся его жизнь. Он мне позвонил и говорит: "Я все понимаю.