Как жить в условиях войны?

Мирослав Маринович Правозащитник, член-основатель Украинской Хельсинской группы, проректор УКУ Мы способны победить в этой войне, но должны чувствовать, что эта победа еще не близка, а путь к ней тяжелый и жертвенный Текст звернення Ініціативної групи «Першого грудня» написаний у співавторстві з Ольгою Гнатюк, Володимиром Єрмоленком, Євгеном Захаровим, Йосифом Зісельсом, Ігорем Козловським, Ігорем Юхновським, Ярославом ЯцківимІсторики по-різному назвуть цю війну. Війна за спадок Київської Русі. Агонія Російської імперії.

Спроба нового переділу світу. Зіткнення цивілізацій. Та хоч як назвати геополітичні аспекти цього протистояння, вигляд закатованих тіл і зґвалтованих людей завжди свідчитиме, що ми ведемо боротьбу з новітнім утіленням екзистенційного зла.Звідси наше перше й найголовніше завдання — бути «воїнами світла, воїнами добра».

І завжди пам’ятати, що зірватися в морок темряви дуже легко, а повернутися — майже неможливо.Україні у складі демократичної частини людства протистоїть не Путін та низка генералів-садистів, а євразійська недоімперія, яка на наших очах перетворюється з авторитарної держави — на тоталітарну. Численні злочини російської воєнщини — це свідоме й заплановане руйнування і спалення мостів між Росією та демократичним світом, вороття навіть на поріг якого у такому імперському форматі їй уже немає.З початком війни життя в Україні разюче змінилося — і маємо тут на увазі не лише смерті та страждання. Знову, як і на Майданах, вразило світ чудо самоорганізації українців, коли кожен знаходить собі своє завдання, не чекаючи на команду згори: У президенті світ побачив переконливого лідера нації.